Сучасні діти – які вони є?

Коли бачиш дитину, серце пришвидшує хід, піднімається настрій, і ми підсвідомо  згадуємо себе такими ж цікавими і допитливими, щирими і добродушними, привітливими і всепрощаючими.

За словами латинського прислів’я, нема нічого дорожчого для роду людського, ніж діти .І кому,як не нам, вчителям, належить плекати майбутнє нашої неньки – України. Про це яку ми обрами  є досить важко, але яке задоволення приносять десятки очей,що завжди чекають від тебе чогось нового, незвичайного і несподіваного. Та водночас кожна дитяча душа сприймає світ по-своєму, живе в особистому вимірі емоцій,що ускладнює,урізноманітнює методи підходу до учня який є особистістю і індивідом. Отже, най важливішим інструментом нашого впливу на духовний світ школяра є слово вчителя, краса навколишнього світу й мистецтва, створення обставин, за який дитина може максимально виразити своє я. Безперечно,як казав великий педагог. Василь Сухоминський, тільки віра в в людину може викликати у неї поштовх до праці. І вчителі повинні усією душею любити своїх вихованців, вірити  у них, покладати надії, підбадьорювати, не забуваючи при цьому про щирість, адже часто-часто буває так:говорити одне, робимо друге, а думаємо третє. Дитяча душа-чистий аркуш, на якому брудною плямою відбивається будь-яка образа, це своєрідний індикатор відвертості. А тому, мабуть, ось ці веселі і житі радісні Світланки і Миколки почасти бояться відкрити свій внутрішній світ для чогось нового незрозумілого і чужого. В таких випадках досить важко вчителю прокоментувати алгоритм дії його вихованців. Я вважаю випадок, коли педагог і учень можуть спілкуватися на, рівні вартий значної уваги.

Шановні колеги, пам’ятаймо:вчительці не професія, це покликання. Тож давайте працювати так, щоб наші діти відвідували школу із задоволенням, а при спомині про дитинство згадували і нас – наставників добрих, вчителів чесних, порадників відвертих.