Творчий доробок Загури Євдокії Адамівни

Класного керівника 8 класу  Запільської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.

Анотація власного досвіду роботи.Виховання власних  якостей школярів.

«Як без скрипки немає  музики,

без фарби й пензля немає – живопису ,

без мармуру й різця немає скульптури , так без

живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіка.

Слово - це ніби той листок, через який наука виховання переходить у мистецтво,майстерність».

В. Сухомлинський «Слово про слово».

Особисті духовні переконання -  це найсильніший та найміцніший фундамент, на якому потрібно будувати моральне, гуманне суспільство. Однією з найхарактерніших форм прояву духовності є почуття : віра,надія, любов, совість, каяття. Ці основні цінності пізнають, шануються і примножуються теплотою і багатством душі кожного вихованця .

Проблемна тема, над якою я працюю протягом кількох років «Виховання моральних якостей школярів» була , є і буде актуальною протягом усіх років. Мета цієї робити полягає у формуванні у підростаючого покоління справедливості, мило – серця , терпіння, смирення. Щирості, чесності.

Головний інструмент вчителя – слово і власний приклад. Учитель покликаний володіти словом ювелірно, адже мудра думка, високе слово ,  яскравий  образ  спроможний запалити дитячі душі, збагатити дитячий розум. З цього приводу К.Ітинський говорив «Вплив особистості вихователя на молоду душу складає ту виховну силу, яку не можна замінити ні підручником , ні моральними сентенціями, ні системою покарань і заохочення». Ось чому і в школі, і у громадському житті стараються дотримуватись усіх якостей моралі. Учитель не може бути холодним, байдужим до долі іншої людини  в цей непростий час,  коли все ще іде одвічна боротьба добра і зла.

Щоб ми не говорили про школу, але перші уроки людяності дитина отримує в сімї. Формування характеру починається в сім’ї. І в ній завершується. Для дитини мати і батько – не лише носії норм і прав, але джерело любові, захисту, розуміння.

До щему серця емоційно падають світ дитинства поетичні рядки Ліни Костенко: Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепле лише там.

У родині закладаються підвалини морального виховання, тож при спів праці з батьками постійно спираються на досвід етнопедагогіки, традиції родинного виховання. При цьому важлива взаємодія виховних впливів родини і школи. Тому намагаюсь постійно підтримувати  тісний зв'язок  з батьками, відвідую родини своїх учнів, спостерігаю за умовами життя, теплотою відносин в сім’ях своїх вихованців. Залучаю батьків до шкільного життя дітей. Зусиллями батьків і дітей була проведена година спілкування «Батьки і діти». Метою якої було виховати у дітей глибоке почуття любові до батьків, почуття власної гідності. Посильну допомогу батьки дають  в оформлені класу. З допомогою батьків зроблено фотоальбом шкільного життя класу.

Хороша співпраця батьків, дітей і вчителів позитивно вливає на формування класного колективу, виховання в учнів людяності,поваги  до старших доброзичливо ставитись до товаришів.

Часом виховному заходу передує системна довготривала робота з батьками

Вчитель, який веде6 дитину дорогою пізнання, має за обов’язок скеровувати батьків на спільне виховання душі, допомагати бути добрим батьком і хорошою матір’ю .

Поява віртуального комп’ютерного світу віддаляє дітей від спілкування з батьками. Наші діти годинами сидять перед  екраном телевізорів. Вони дивляться так звані «фільми жахів», «бойовики». А потім побачене хочеться випробувати на власному досвіді . Ось чому так необхідно, вчителями, однолітками, а не поринали в провалля фільмів. З цією метою, мабуть жодна виховна година не обходиться без виховання життєво необхідних рис. А хіба обговорення статей із серії «Судовий нарис» може пройти без морального виховання? Разом з тим це спонукає дітей до роздумів під час читання .

Виховання моральних якостей поглиблюється в ході проведення виховних годин: «Що означає бути сучасним» « Які риси характеру найбільш цінуються». Диспут « Мій друг найкращий». А хіба принести води, поскладати дрова, замісти подвір’я одинокій, престарілій людині – без слів учить хорошому.

Донедавна наш теперішній світ не достатньо знав область духовного, так як вона безпосередньо пов’язана з релігією. Вертаємось до православних цінностей, адже тільки вони здатні запалити душі, воскресити в них моральний ідеал.

Дитинство від нас нікуди не йде назавжди, воно зберігається в серці дорослого. Душа людини, яка з дитинства молиться з гарячим почуттям , не черствіє. Минулого літа я з учнями свого класу  здійснила експедицію  в Зимненський жіночий монастир. Змістовна розповідь  екскурсовода назавжди залишитись у серцях дітей.

Але не думаємо, «що можна змінити людину проповідями релігійної та світської моралі. Щоб її змінити , слід видозмінювати середовище в якому воно розвивається» (Лафарг). Необхідно щоб не було байдужих до такої справи, як виховання духовності, ні серед освітян, ні серед працівників культури,ні засобів масової інформації.

У своїй практичній діяльності враховуючи основоположні принципи К. Ушинського, В. Сухомлинського та наукові засади процесу виховання. В умовах шкільного і родинного виховання учень повинен реалізовувати свою власну думку,  позицію.